Ральф Гібсон (Ralph Gibson)
«У кожної людини свій унікальний погляд на навколишню реальність. Але змусити фотоапарат побачити твою реальність не так просто і потребує часу».
Ральф Гібсон один із значних фотографів сучасності, стиль якого відрізняється прихильністю до деталей і мінімалізмом, ось уже понад півстоліття знімає на камеру Leica. Колись свідомо відмовившись від комерційної зйомки, він вважає за краще займатися цікавими для нього проєктами, до яких входить еротична фотографія. Фотоальбоми Гібсона (їх видано понад сорок) розходяться неймовірними тиражами, а його роботи зберігаються у 150 музеях світу.
Ральф Гібсон народився 16 січня 1939 року у Лос-Анджелесі. Його батько у свій час працював асистентом режисера (у тому числі у фільмах Альфреда Хічкока), у дитинстві та підлітковому віці Гібсон часто був присутній на знімальному майданчику, де й познайомився не лише зі світом кіно, а й фотографією. Його любов до ортохроматичної плівки часто намагаються пояснити тим, що її використовували у голлівудських фільмах тієї доби.
Але набагато більший вплив на його майбутню творчість зробив інший епізод, який він пережив, будучи підлітком. «Одного разу я опинився за містом на самоті. Я брів куди очі дивляться і раптом на відстані помітив жінку, яка дрімала прямо на траві. З одягу не було майже нічого. Вона була прихована від мене якимись гілками і їй ніщо не заважало перебувати в якомусь мрійливому заціпенінні. Я бачив лише фрагмент її тіла, вигин стегна, її незвичайну шкіру. Я наважився підійти ближче, і чудове бачення перестало існувати. Це був довгастий білий камінь, який дав моїй фантазії перетворитися на жінку з химерною шкірою. Тоді я зрозумів, що все залежить від сприйняття. Як бачимо предмет».
Перший альбом «Сомнамбула» (1970), який вийшов у його власному видавництві «Люструм Прес», приніс йому світову популярність. Багато хто порівнював його роботи з ієрогліфами, які потребують розшифровки. Хоча скоріше в них є щось від недомовленої притчі.
Сам Гібсон (Ralph Gibson) каже, що «кожен може інтерпретувати мої роботи по-своєму. Але раніше я дав можливість глядачеві побачити навколишній світ на власні очі».
Роботи Гібсона мають характер притчі, сенс якої може відкритися не відразу. Багато фотографій не піддаються жодної інтерпретації або їх намагаються віднести до абстракції. Роботи вирізняє вміло побудована драматургія мінімалізму. «Я ніколи не хотів захоплюватися чистою абстракцією. Просто я бачу абстрактне у звичайних речах», - каже фотограф.
